Оборона Бахмача - героїчна сторінка в історії визвольних змагань за Україну
Українська революція 1917-1921 рр. розпочалася в умовах революційних потрясінь, які охопили Російську імперію в березні 1917-го. Ключовим її рушієм був український народ і його політична еліта, що еволюціонувала від ідей політичної автономії та федерації до усвідомлення необхідності боротьби за власну державну незалежність. Від цих подій нас відділяє ціле століття й не одне покоління людей, тож не всім відомо, що Бахмач у ті буремні часи був місцем запеклої боротьби українських патріотів, прихильників УНР з промосковськими силами. І в нерівнім бою полягло багато вояків УНР, які стали прикладом жертовності й нескореності в ім’я Батьківщини.
…Жовтневий переворот 1917 року ускладнив взаємини між Києвом і Петроградом, загострилася військово-політична ситуація і в регіонах, де утворилися ради народних комісарів. Розпочалася війна більшовиків з молодою Українською народною республікою. Основна боротьба між прихильниками Центральної Ради та Раднаркому розгорнулась на Південно-Західному фронті. Більшовики Південно-Західного фронту, підтримувані В.Леніним, вирішили власноруч розв’язати конфлікт із Центральною Радою шляхом стрімкого наступу на Київ через важливі залізничні вузли Конотоп та Бахмач.
У період із 17 по 20 січня 1918 року червоноармійські загони М.Муравйова захопили практично всю Полтавщину. Тепер головна увага більшовиків була прикута до Чернігівщини, де розташувались такі стійкі частини Центральної Ради, як 1-ша Українська військова школа ім. Богдана Хмельницького, полк ім.. Петра Дорошенка та Курінь Смерті. Усі ці війська перебували у Конотопі.
Для охорони Бахмача зі складу 156-ої дивізії 1-го Українського корпусу було виокремлено 622-ий полк. Однак полк не зміг виконати поставлених перед ним завдань – щойно діставшись до місця призначення, козаки дезертирували і роз’їхались по домівках. Падіння Конотопа відкрило більшовикам шлях на Бахмач. Бахмач міг стати центром об’єднання усіх більшовицьких військ на Лівобережжі. Саме тому цій станції надавалося великого значення.
Оборонців Бахмача, включно з нечисленним підкріпленням із Чернігова, нараховувалось близько 500 багнетів. Проти них діяли загони більшовиків, що нараховували 1300 вояків. Як видно, сили були нерівними. Українські підрозділи змушені були зайняти кругову оборону, а на ранок 25 січня до Бахмача з Конотопа наблизились більшовицькі загони. Розпочався бій, який тривав майже три дні.
На третій день боїв, 27 січня, на станцію Бахмач (Київський) з Полтавщини увірвалися бійці залоги М. Муравйова, що було цілковитою несподіванкою, Українські оборонці могли потрапити до оточення. Ніхто не міг збагнути, що сталося. Було очевидним, що Бахмач уже не втримати. Загальний стан погіршили і великі втрати Куреня Смерті та загибель командира дорошенківців, начальника оборони Бахмацького залізничного вузла хорунжого К.Хмілевського. За таких обставин решткам українських підрозділів довелося відступати до станції Крути і разом зі Студентським Куренем давати бій більшовицьким військам 29-го січня, який навіки увішов в історію як символ героїзму української молоді в боротьбі за незалежність.
Оборона Бахмача є однією з героїчних, (хоча й маловідомих) сторінок в історії визвольних змагань за Україну. Звитяжні оборонці зуміли затримати наступ ворога на 3 дні, що дало змогу армії УНР підтягти свої сили до Києва. І хоча тоді армії УНР не вдалося перемогти у війні з більшовиками, ми знаємо, що Українська революція була не завершенням, а лише черговим важливим етапом у багатовіковій боротьбі українського народу за власну державність. А для сучасної молоді ці історичні події є прикладом мужності та беззастережної любові до власної Батьківщини, які потрібно пам’ятати.
