В освітніх закладах Бахмацької громади триває Шевченківський тиждень
Серед тих визначних діячів, чиї серця, помисли, талант спрямовані на служіння народові, чия душа сповнена високої любові до батьківщини, Шевченко по праву займає одне з найпочесніших місць. Безсмертне ім’я великого українського поета і художника Тараса Шевченка відоме скрізь як ім’я людини, що віддала своє життя служінню українському народові.
У березні Бахмаччина разом з усією Україною відзначає 207-у річницю від дня народження та 160-у з дня смерті Тараса Шевченка. У закладах загальної середньої освіти нашої громади 9 березня розпочався традиційний Шевченківський тиждень, у рамках якого передбачено проведення масової виховної та просвітницької роботи з популяризації творчої спадщини видатного українського поета, письменника, етнографа, історика та громадського діяча.
Педагоги освітніх закладів підготували ряд тематичних бесід та годин спілкування: «Поезія вільного духу», «Новаторство поезії Тараса Шевченка», «Кобзар» - яскравий прояв художньої індивідуальності поета», «Т. Шевченко – величний геній українського поетичного слова», «Тарас Шевченко і Чернігівщина»; усних журналів «Життєвий і творчий шлях Великого Кобзаря», «Музи генія: інтимна лірика Шевченка»; досліджень «...Земля, яку сходив Тарас малими, босими ногами», «Шляхами Кобзаря», «Душа поетова свята живе в святих його речах»; літературно-музичних композицій «У сім"ї вольній, новій», «Отче наш, Тарасе всемогущий, що створив нас генієм своїм...» тощо.
Проведені тематичні уроки, конкурси юних читців та художників «Обніміться ж, брати мої…», «Світова велич Шевченка»; літературні квести «Сторінками «Кобзаря», «Шевченко відомий і невідомий…», віртуальні екскурсії до музеїв поета та подорожі по шевченківських місцях.
У шкільних бібліотеках та предметних кабінетах закладів освіти були підготовлені тематичні виставки книг, ілюстрацій, буклетів та науково-публіцистичної літератури, присвячені творчості Т.Г. Шевченка.
Здобувачі освіти вчергове змогли впевнитися у влучності слів Івана Франка, який писав:«Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори».
